Третій день курсу “Профтехосвіта на зламі: як вижити, оновитися та підготувати фахівців для відбудови країни” — надемоційний, зворушливий і наповнений глибокими сенсами!

25.06.2025 ми говорили про те, що торкається серця кожного — українську мову в умовах війни.
Пані Людмила Горіславець, викладачка української мови і літератури РЦ ПТО №1 м. Кременчука, провела щиру розмову про силу рідного слова в часи, коли слово може зцілювати, тримати, об’єднувати.
Її виступ — це заклик берегти мову, як берегти життя. Це була історія болю, любові та надії, розказана через призму викладацького досвіду.

Наступною хвилею стала розмова про міжнародні освітні проєкти, можливості для профтехів, відкриття світу та взаємопідтримки.
Юлія Григоренко, викладачка англійської мови та учасниця eTwinning, поділилася практиками партнерства з європейськими закладами освіти.
Ми почули, як міжнародна спільнота простягає руку підтримки українським викладачам і здобувачам освіти, як важливо зараз бути частиною глобального освітнього руху, бути амбасадором, нагадувати про події в Україні.

Цей день був про мову — державну та міжнародну. Про те, як слова можуть тримати лінію фронту всередині нас.
Проєкти, ініціативи, листи підтримки від партнерів з інших країн — все це дає сили рухатися далі. Ми не самі.

“Коли українське слово звучить в обстріляних містах — це вже акт спротиву. Коли учні з різних країн пишуть один одному листи — це акт надії.” — цей меседж став символом дня.

Дякуємо всім спікерам за відвертість, за професіоналізм і за те, що несете світло в кожен клас, навіть у найтемніші часи.

Чудові модератори — Денис Васильєв і Ольга Цугуй — створили емоційний простір для важливих розмов.

Попереду — ще багато вражень, досвідів і зустрічей. Тримаємось разом і оновлюємось разом