Основне меню →

Безпека дітей в інтернеті та булінг

Зміст

Безпека дітей в інтернеті

Звертаємо Вашу увагу на матеріали рекомендовані Міністерством освіти і науки України, Міністерством цифрової трансформації України, спрямованих на підвищення рівня кібербезпеки дітей та просвіту педпрацівників, батьків

За даними міжнародного дослідницького проєкту ESPAD, у 2019 році лише 6,7% опитаних підлітків в Україні не користувались соціальними мережам. Майже 45% підлітків проводять у соціальних мережах до 3 годин на день, а ще приблизно  50% – 4 та більше годин. 

Діти також використовують Інтернет для шкільного та позашкільного навчання. За правильного використання мережа привчає до самостійного розв’язання задач, структурування великих потоків інформації, дотримуючись основних правил безпеки.

Щоб допомогти батькам і педагогам отримати інформацію щодо захисту дітей від впливу шкідливої інформації, розроблено посібники, шкільні уроки та складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів. Зазначені матеріали допоможуть дітям безпечно користуватись цифровими технологіями.


КІБЕРБУЛІНГ ТА ЧАТ-БОТ “КІБЕРПЕС”

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через: 

  • поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах;
  • повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот “Кіберпес”. У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу. 

Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті “Кіберпес” можна знайти інформацію про те:

  • що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
  • як визначити контент, що містить кібербулінг;
  • що робити, якщо вас кібербулять;
  • як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
  • як попередити кібербулінг;
  • як не бути кібербулером.

ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ В ІНТЕРНЕТІ: ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ “STOP SEXTING”

Сексуальне насилля онлайн – один з викликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.

Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі. 

Кібергрумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.  

Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей. 

Звертаємо увагу: якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.

Освітній проєкт #stop_sexтинг за підтримки МОН, Мінцифри та Уповноваженого Президента України з прав дитини створили навчальні матеріали для батьків і педагогів щодо упередження та протидії сексуальному насиллю в Інтернеті:


ВСЕУКРАЇНСЬКА КАМПАНІЯ ПРОТИ КІБЕРБУЛІНГУ DOCUDAYS UA

У межах всеукраїнської кампанії проти кібербулінгу, за сприяння МОН, було проведено DOCU/ТИЖДЕНЬ проти булінгу для учнів 5–7 та 8–11 класів. Загалом в проєкті взяли участь 81 000 учнів, 1609 вчителів і 320 шкіл.

Всеукраїнська кампанія проти кібербулінгу створила відео “Mr. Nox” і буклет для батьків і дітей, який пояснює, як розпізнати кібербулінг і куди звертатися дітям і батькам дітей, які опинились у ситуації кібербулінгу. 

Docudays UA дає можливість створити кіноклуб на базі закладу освіти. Кіноклуб дасть змогу отримати доступ, зокрема, і до фільмів із теми цькувань, як-от “Булер“. Зареєструвати кіноклуб у закладі освіти можна за посиланням.

Відео (Матеріали до обговорення)

Кібербулінг. Як я перестала бути жертвою

Як я став кіберсупергероєм


ПОСІБНИКИ, ЯКІ МОН ПРОПОНУЄ ВИКОРИСТОВУВАТИ БАТЬКАМ І ПЕДАГОГАМ ДЛЯ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ БЕЗПЕЧНОМУ КОРИСТУВАННЮ ІНТЕРНЕТОМ:

  1. Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків 
  2. Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник
  3. Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.
  4. Пам’ятка для батьків “Діти. Інтернет. Мобільний зв’язок”, розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.
  5. Онлайн-посібник “COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів”
  6. Посібник Ради Європи “Свобода вираження поглядів та інтернет”
  7. Навчально-методичний посібник “Керівництво із соціально-педагогічного супроводу формування безпечної поведінки підлітків в інтернеті”
  8. Методичні рекомендації до використання в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти навчально-методичного посібника та робочого зошита „Інтернет, який ми хочемоˮ (the Web We Want)
  9. Дізнайся про свої права в цифровому середовищі
  10. Попередження та протидія КІБЕРБУЛІНГУ в дитячому середовищі України
  11. Запобігаємо кібербулінгу змалечку

ПЕРЕЛІК ОНЛАЙН-РЕСУРСІВ, РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЛЯ ДІТЕЙ

СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ІНТЕРНЕТ-САЙТИ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ІНТЕРНЕТ-САЙТИ БІБЛІОТЕК ТА ЕЛЕКТРОННИХ БІБЛІОТЕК


ІНТЕРНЕТ-САЙТИ МУЗЕЇВ І КАРТИННИХ ГАЛЕРЕЙ УКРАЇНИ


МАТЕРІАЛИ ТА РЕСУРСИ

Серіал для батьків “Безпека дітей в інтернеті”

Захист дітей онлайн під час карантину. Мінцифра презентувала інструкцію з порадами для батьків

17 квітня 2020 року Міністерство цифрової трансформації оприлюднило онлайн-посібник «COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів». У ньому розміщена інформація про найбільш актуальні проблеми віртуального життя дітей та способи їх вирішення. 

«Під час карантину загрозу може становити не лише вірус, а й цілком безпечне, на перший погляд, перебування вдома. Адже діти і підлітки нестачу реального спілкування компенсують тривалішим використанням гаджетів. У той же час в їхньому онлайн-житті можуть відбуватися небезпечні події. Тому фізична присутність дитини поряд не повинна впливати на пильність дорослих членів родини. Мінцифра пропонує батькам глибше зануритись у питання захисту дітей онлайн та навчити їх правил безпечного використання застосунків, соцмереж, ігор і веб-сайтів», — розповідає заступник Міністра цифрової трансформації з питань євроінтеграції Валерія Іонан.

«Важливо спілкуватись з власною дитиною з довірою, толерантно підійти до обговорення тем, замовчування яких може мати жорсткі наслідки, і водночас підвищувати рівень власних цифрових знань і технічних навичок. В інструкції сконцентровано міжнародний досвід для батьків та опікунів. Ми розпочали просвітницьку роботу і прагнемо розвивати культуру сімейної безпеки у віртуальному світі. Посібник – це важливий превентивний інструмент, здатний попередити багато онлайн ризиків для наших дітей і підлітків», — розповідає ініціатор підготовки інструкції для українських читачів Гульсанна Мамедієва, Генеральний Директор Директорату Стратегічного планування та Євроінтеграції.

Актуальність посібника підтверджують і дані онлайн-опитування, проведеного наприкінці 2019 року. Як зазначає радник з питань захищеності в Інтернеті Віце прем’єр-міністра Міністра цифрової трансформації Анастасія Дьякова: «Згідно з результатами опитування, не всі батьки та діти в Україні мають необхідні навички безпечного використання мережі Інтернет та знають, як реагувати та куди повідомляти про загрози. Крім того, різні покоління по-різному розуміють ризики віртуального світу. Так, 67% дітей зазначили, що стикалися в Інтернеті з матеріалами, які їх засмутили. Тоді як лише 24% батьків  повідомили, що їхні діти стикались з проблемами в Інтернеті. 60% дітей ладні поскаржитися батькам на проблеми в Інтернеті, тоді як лише 15% батьків знають, як допомогти!»

Подолати невтішну статистику можливо, навчаючи своїх дітей грамоти Інтернет-спілкування та формуючи довірливі стосунки в родині. В онлайн-посібнику «COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів» пояснюється, як дізнатися більше про використання дитиною Інтернету, не порушуючи її особистий простір. Посібник навчить регулювати час дитини в онлайні, методів протидії перегляду небезпечних матеріалів, дезінформації, шахрайству, небезпечним контактам з метою сексуального насильства онлайн чи офлайн, а також захисту особистих даних та чимало іншого.

Регулярна ініціатива, небайдужість та обізнаність батьків з правилами спілкування в Інтернеті зроблять дитину обачнішою в онлайні, допоможуть подолати психологічні перепони і бути відвертою з батьками в разі складних ситуацій. 

Онлайн-посібник перекладено та адаптовано Міністерством цифрової трансформації за участі освітнього проєкту #stop_sexтинг.

Матеріали розроблені Уповноваженим Австралії з питань захищеності людини в Інтернеті.

Онлайн-посібник доступний за посиланням.

Булінг

Булінг (від анг. bully – хуліган, забіяка, грубіян, насильник) – це форма психічного насильства у вигляді тиску, дискримінації, цькування, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи.

Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного та психічного) з боку дитини  або групи до іншої дитини або інших дітей, які не здатні захистити себе в цій ситуації.

БУЛІНГ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЧОТИРИ ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ:

  • Агресивна й негативна поведінка
  • Булінг здійснюється систематично
  • Булінг відбувається у взаємовідносинах, учасники яких мають неоднакову владу та фізичні можливості
  • Булінгова поведінка є навмисною

Рекомендації учням щодо уникнення булінгу

  • Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо булер знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатися наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у коридорах або на перерві — скрізь, де можна зустріти булера, по дорозі додому, у транспорті. Запропонуй те ж саме своєму другові.
  • Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв’язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються булери. Це дає їм змогу відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає значної кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчитися робити незмінний вираз обличчя, поки ти не позбудешся небезпеки (усмішка або сміх можуть провокувати агресора на нові третирування).
  • Дій хоробро, іди та ігноруй агресора. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернися та піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою він, мабуть, стомиться діставати тебе.
  • Усунь провокаційні чинники. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет — не бери його в училище.
  • Розкажи дорослим про знущання. Викладачі, майстри в/н, психолог, соціальний педагог, класний керівник, директор, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного характеру — звернуться до компетентних органів захисту прав дитини.
  • Поговори з кимось, кому ти довіряєш: із працівниками закладу, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ЖЕРТВ БУЛІНГУ

  • Не протиставляй себе колективу. Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть з агресивно налаштованими до тебе членами колективу.
  • Не принижуй інших: не обзивайся, не бийся, не погрожуй.
  • Захищайся: твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.
  • Наберися терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.
  • Розбирайся в причинах, але не займайся самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.
  • Говори впевнено, але тактовно, коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно,            не бійся, не кричи й тим більше не провокуй бійку.
  • Кажи «НІ» й не почувайся винним.
  • Шукай підтримки в працівників закладу, друзів, батьків. Вони допоможуть тобі вистояти.
  • Не мовчи! Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.
  • Звертайся до компетентних органів, що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту.

Робота психолога з учнями, які проживають у гуртожитку

При РЦ ПТО № 1 є гуртожиток – місце спільного проживання учнівської молоді, яка приїхала, щоб навчатися у нашому закладі, із селищ, міст області.

На початку навчання у закладі учневі необхідно засвоїти вимоги норм поведінки, традиції закладу, увійти до складної системи міжособистісних і групових взаємин, посісти своє місце в житті групи, виявити свої інтереси, навчальні, професійні та творчі можливості, тобто адаптуватися до закладу, групи, майбутньої професії. Для мешканця гуртожитку від першого дня поселення існує потреба ще й призвичаїтися до правил спільного проживання з людьми, які до цього часу не були знайомі. Знайти можливості для відпочинку, підготовки домашніх завдань, місце, щоб побути на самоті й водночас сформувати свої грані співіснування із сусідами по кімнаті, іншими мешканцями гуртожитку та вихователем. Для учня з низьким рівнем соціалізації це надзвичайно складно. Саме тут йому на допомогу має прийти практичний психолог.

Психолог допомагає пристосуватися учням до умов адаптації:

  • У графіку роботи визначає день і години проведення індивідуальних або групових занять з учнями гуртожитку. Графік доводять до відома учнів та вихователів.
  • У плані роботи психологічної служби на рік передбачає роботу з учнями гуртожитку.
  • У плані роботи з учнями, які мешкають у гуртожитку, психолог планує розвивальні, профілактичні, корекційні-розвивальні, просвітницькі, профорієнтаційні заняття, бесіди тощо.

Проблеми звернень:

  • взаємостосунки учнів з батьками, викладачами, майстрами виробничого навчання, вихователями, однолітками;
  • внутрішньоособистісні конфлікти учнів;
  • початок сексуальних стосунків між хлопцем та дівчиною;
  • консультування педагогічних працівників з питань роботи з учнями, що увійшли до «групи ризику» та учнями з девіантною поведінкою, роботи з формування учнівського колективу, подолання педагогічних конфліктів;
  • здоровий спосіб життя;
  • проблеми у навчанні;
  • підвищення самооцінки;
  • керування ємоціями.

Примірний перелік організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства

Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства

  • До територіального органу поліції або за телефоном 102.
  • До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоці.
  • До    управління    сім’ї    та    молоді    районної,    міської    чи обласної держадміністрацій.
  • До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
  • До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.
  • До близької людини.
  • На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію – безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів. Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілолобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши зa номером 0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

  •             інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;
  •             безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;
  • правові консультації;
  •             зв ‘язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв ‘язку.

Служби підтримки постраждалих осіб

  1. центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
  2. притулки для дітей;
  3. центри соціально-психологічної реабілітації дітей;
  4. соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);
  5. центри соціально-психологічної допомоги;
  6. територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
  7. інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медика-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

Особам, які мають високий рівень психосоціального стресу

Особам, які мають високий рівень психосоціального стресу, доцільно радити наступне:

  • оволодіти умінням психоаутотренингу;
  • бути постійно зайнятими справами, не залишати часу для суму, туги, журби;
  • не зберігати тривалий час образ у своєму серці, не залишатися з ними сам на сам, відкриватися  своїм рідним та друзям;
  • навчитися дивитися на себе з боку, бути гнучкими у дискусіях, не упиратися у власні погляди, вчитися слухати інших, особливо тих, хто старше, має більш високу освіту та життєвий досвід;
  • у вільний час займатися улюбленими справами, більше і частіше  зноситися з природою, приймати участь у спортивних змаганнях;
  • не жалкувати про минуле, не катувати себе за учорашні невдачі, починати кожен день як нове життя, концентрувати свої духовні і фізичні сили на кращому виконанні завдань сьогодення.  
  • пам’ятайте, що страхи властиві всім, тільки одні люди йдуть їм на зустріч і перемагають їх, а інші – весь час тікають, а страхи весь час їх переслідують. Тому що від страху втекти неможливо, так як він створюється і живе тільки в нашій уяві.

Рекомендації при взаємодії з тривожними дітьми

       Тривожність – готовність до страху, індивідуальна чутливість до різних стресорів і подразників. Це відчуття неконкретної, невизначеної загрози, нечітке відчуття безпеки, вияв психічного неблагополуччя особистості.    Тривожність знижує адаптаційний потенціал дитини, стримує інтелектуальний та емоційний розвиток, перешкоджає ефективній діяльності. Виявляється тривожність у нерішучості, загостреному почутті відповідальності, внутрішній потребі відповідати очікуванням інших, боязкості, невпевненості в собі і своїх рішеннях, емоційний неспокій. Розрізняють ситуативну та особистісну тривожність. Перша викликана певними подіями, ситуаціями, що спричиняють хвилювання, тривогу, передчуття великих неприємностей. Друга (як стан) – стабільна риса особистості, що проявляється у звичайних, повсякденних ситуаціях.

Можливі причини підвищеної тривожності:

  1. Природна особливість нервової системи (слабкість, астенічність) як риса темпераменту.
  2. Сформована риса характеру як результат неправильного виховання.
  3. Особливість захисної психологічної природи – непродуктивний тип мотивації («орієнтація на уникання невдачі» замість «орієнтації на досягнення успіху»).
  4. Порушення стосунків з учителями, однолітками чи в сім’ї. Постійне порівняння з іншими дітьми, перенесення навчальної оцінки, оцінки вчинку на оцінку всієї особистості.
  5. Авторитарний стиль батьківського виховання в родині (суворий, вимогливий): дитину вчать підкорятися, залежати від влади сильніших, відступати перед авторитетами, а не мати власне «Я», що призводить до пасивності, нерішучості, невпевненості у власних силах, залежності.
  6. Гіперопіка – оберігання від труднощів, вирішування за дитину усіх її проблем не дозволяє сформуватися навичкам подолання труднощів.
  7. Авторитарний стиль роботи вчителя: владний, суворий, нетерпимий.
  8. Перевантаження навчанням.
  9. Висока тривожність учителя чи батьків, тривожний фон у родинних або групових стосунках.
  10. Неадекватні вимоги до дитини, які не відповідають її потенціалу і бажанням.

Рекомендації вчителям та батькам по взаємодії з тривожними дітьми

  1. Дотримуйтеся позитивної моделі виховання: емоційне тепле ставлення батьків і педагогів, постійна щира увага до потреб та інтересів дитини, не ігноруйте почуттів дитини, якомога менше зауважень.
  2. Враховуючи підвищену чутливість до зовнішнього оцінювання тривожних дітей:
    • не акцентуйте уваги на невдачах;
    • давайте право на помилку;
    • опитування тривожних дітей варто робити всередині уроку;
    • не порівнюйте дитину з оточенням, лише із самою собою, з власним результатом;
    • оцінюйте тільки дію, вчинок, а не всю особистість;
    • не соромте прилюдно, не принижуйте гідності, не вимагайте прилюдного каяття.
  3. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини:
    • частіше хваліть, але не за здібності, а за зусилля, старання;
    • частіше звертайтесь на ім’я;
    • не ставте завищених вимог;
    • введіть щоденний ритуал «Бюро гарних новин»;
    • заведіть у групі «Банк успіху», озвучуйте здобутки, досягнення учнів;
    • сприяйте підвищенню соціального статусу дитини серед однолітків;
    • створюйте педагогічні ситуації гарантованого успіху;
    • допомагайте виявляти себе, самостверджуватися в різних аспектах життя групи.
  4. Забезпечте підтримку перед травматичними подіями і під час них:
    • заздалегідь обговоріть, як відбуватиметься контрольна, моніторинг;
    • обирайте зручний для дитини спосіб перевірки знань (письмо чи на одинці з вчителем);
    • частіше застосовуйте візуальну (погляд) і тактильну (дотик) підтримку;
    • намагайтесь знизити значущість ситуації, відмовитися від порівняння себе з іншими і бажання бути вищим;
    • зосередитися на завданні;
    • намагайтеся скорегувати установку на надмірну вадливість успіхів у навчанні (перенесіть акцент з оцінки результату на процес як чергову сходинку до успіху);
    • використовуйте позитивне підкріплення під час відповіді.
  5. Уникайте виникнення зайвих, необов’язкових психотравматичних ситуацій (не примушуйте виступати на сцені, олімпіадах).
  6. Не експлуатуйте надмірну відповідальність тривожних дітей, не давайте доручень, пов’язаних із підвищеною відповідальністю (особливо – за інших дітей).
  7. Залучайте тривожних дітей до корекційних занять з психологом (відпрацювання конструктивних засобів поведінки у складних ситуаціях, засвоєння прийомів подолання хвилювання, тривоги; зміцнення впевненості у собі, розвиток самооцінки і мотивації).