Пам’ять. Мова. Відповідальність. Живі свідчення історії

23 лютого 2026 року, напередодні четвертої річниці початку повномасштабної війни, після заходів до Дня рідної мови та Дня пам’яті Героїв Небесної Сотні, студенти РЦ ПТО №1 м. Кременчука відвідали Сервісний офіс у справах ветеранів КУ «ТУРБОТА».
Ця зустріч була особливою.
Не формальною. Не «для галочки».
Вона була про правду, біль, вибір і відповідальність.
Своєю історією з молоддю поділився Іван Балацький — ветеран, громадський діяч, очільник відділу «Сервісний офіс у справах ветеранів» КУ «ТУРБОТА».
Пан Іван говорив безкомпромісно й щиро.
Про Революцію Гідності — як точку неповернення.
Про волонтерство — як обов’язок небайдужих.
Про війну — без прикрас, але з гідністю.
Про фронт, побратимів…— як про живу рану і водночас про силу українського спротиву.
Його спогади — зворушливі, важкі, справжні — не залишили байдужим жодного з присутніх. У залі панувала тиша, у якій було чути більше, ніж у гучних словах.
Окремо пан Іван торкнувся теми української мови.
Говорив про неї як про кордон.
Як про маркер українськості.
Як про зброю і захист.
Його слова прозвучали особливо сильно саме в ці дні — між пам’яттю про Небесну Сотню і усвідомленням того, що війна триває.
Для наших юнаків і дівчат ця зустріч стала не просто розмовою з ветераном.
Вона стала уроком громадянської зрілості.
Нагадуванням, що історія — це не підручник.
Вона відбувається поруч. І часто має обличчя людей, які сидять навпроти нас.
Дякуємо Івану Володимировичу Балацькому за відкритість, принциповість і за те, що знаходить час говорити з молоддю про найскладніше — чесно і по-людськи.
Пам’ятаємо.
Говоримо українською.
Тримаємося.