Природа — диво! Це великий зодчий!

Вона творити може чудеса.

Людина — мандрівник, до див охочий,

Пізнати хоче землю й небеса,

Щоб і собі творити, будувати.

Красою дивуватись кожну мить.

Цей світ чарівний до кінця пізнати.

Ну, а творити для людини — жить!

Світ навколо нас такий чарівний, такий квітучий та радісний. Ми – невід’ємна частина матінки-природи. Мабуть найбільшу насолоду і радість у нас викликає спілкування з природою. Вона завжди хвилювала та хвилює, чарувала та чарує.

Природу письменники і поети оспівували завжди. І митці давніх часів, і сучасні автори прославляли й продовжують прославляти її велич і красу.

Здобувачі освіти групи МК-21-3в разом з викладачем Козловською Н.В мали змогу насолодитися красою поетичного слова українських та зарубіжних митців. Юні поціновувачі поезії декламували вірші та уривки з прозових творів: Л. Костенко, Л. Українки, О. Довженка, М. Вороного, Р. Бернса, Е. Хемінгуея, Джона Кітса, Г. Гейне та спробували себе в ролі поетів- початківців, складаючи невеликі поезії про пори року.

Природа наша — це насправді диво.

Вона митець. І що не говори,

Все творить вміло, правильно й красиво…

І вже біліють парки і двори…

Все стало гарне, просто дивовижне

І спокій всюди, лад і тишина…

Все нереальне наче, фантастичне.

Вражає всіх краса і дивина.