Адаптація дітей до нового навчального закладу – процес нелегкий і досить довгий. Здатність особистості адаптуватися до середовища, де він навчається, є однією із запорук її успішного входження в колектив, а як наслідок – внутрішнього комфорту. Для учнів це не лише зміна навчального закладу, а перш за все – зміна соціального статусу: перехід від дитинства до дорослого життя. А доросле життя вимагає досвідченості, відповідальності за свої вчинки. Існують ознаки, за якими можна визначити успішність адаптації: • задоволеність здобувача освіти процесом навчання; • почуття внутрішнього спокою, комфорту, безпеки; • достатня самостійність при виконанні навчальних завдань; • задоволеність міжособистісними відносинами з викладачами, майстрами виробничого навчання і одногрупниками; • звернення за допомогою до педпрацівників лише після спроб виконати це завдання самостійно. Ознаками дезадаптації є стан напруженості, зниження активності у навчанні, втрата інтересу до громадської роботи, занепокоєння, тривожність, погіршення поведінки, а іноді – втрата віри у свої можливості та розчарування у життєвих планах. Відбувається перегляд власної самооцінки. З метою вивчення питання адаптації здобувачів освіти у нашому закладі психологом застосовуються різні форми роботи: • по-перше – діагностична, яка спрямована на виявлення проблем адаптації; • по-друге – індивідуальна форма роботи; • по-третє – проведення занять, що містять елементи тренінгу, мета яких – розвиток особистісної, соціальної сфери здобувачів освіти; проведення бесід, психологічних годин, годин спілкування. Протягом вересня-жовтня психологом Елеонорою Бурдак застосовуються ці форми роботи у групах І курсу.